• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Події
  • 2014
  • 85-річчю від дня народження Василя Шукшина присвячується

85-річчю від дня народження Василя Шукшина присвячується

25 липня 2014 року в Броварській центральній районній бібліотеці відбувся масовий захід, присвячений 85-річчю від дня народження письменника, кінорежисера, сценариста, актора Василя Макаровича Шукшина. Його своєрідна творчість залучала і буде залучати сотні тисяч читачів не тільки в нашій країні, але й в зарубіжжі. Адже нечасто можна зустріти такого майстра народного слова, такого щирого шанувальника рідної землі, яким був Шукшин.

Самобутній, яскравий талант митця ось уже кілька десятиліть не залишається поза увагою громадськості. І не тільки поціновувачів кіномистецтва та літературної прози, а й звичайних пересічних громадян, котрі хоча б раз ознайомились із його художнім доробком або кінострічками. Не дивлячись на наше буремне сьогодення в Україні, і на те, що В. Шукшин росіянин, його творчий спадок поза перипетіями політичних подій. Недарма кажуть: «Мистецтво не знає кордонів». Про це свідчить той факт, що зал бібліотеки на цьому заході був заповнений людьми різних вікових категорій.

Вступне слово про творчий шлях видатного майстра прози та кіножанру було зроблено бібліотекарем ЦРБ Світланою Сидоренко, яка акцентувала увагу на тому факті, що Василь Макарович у своїх доробках відтворював дійсність без прикрас і кон’юнктури. Він зображував життєві події і людей в дійсності, такими, як вони є в житті, з усіма болями, переживаннями і особистими проблемами, зумовленими, як тодішньою політикою радянської держави, так і особистим ставленням до оточуючої дійсності. У 1958 році він дебютує в кіно ("Два Федори"), а також і в літературі ("Розповідь у возі"). У 1963 році Шукшин випускає свій перший збірник − "Сільські жителі". А в 1964 році його фільм "Живе такий хлопець" удостоюється головної премії на фестивалі у Венеції. До Шукшина приходить всесвітня популярність. Але він не зупиняється на досягнутому. Пливуть роки напруженої й кропіткої роботи.

Польові квіти, які так любив Шукшин, його портрет, фотоальбом та книги автора… Активна читачка бібліотеки, прихильниця творчості Шукшина Людмила Іванівна Чебіна впродовж години палко цитувала уривки з його творів, що характеризують і наш сучасний стан, і людину в ньому, наводила факти з біографії письменника, повідала про складні сторінки життя особистого життя, ознайомила присутніх з маловідомим жанром сільської прози, в якому працював Василь Макарович, бо у російській літературі жанр сільської прози помітно відрізняється від усіх інших жанрів. Колискою, з якої почався творчий шлях Шукшина, стало село. Тут він розпізнавав "найгостріші схлести і конфлікти", що спонукали до широких міркувань над проблемами сучасного життя. Як справжній кінокритик, Людмила Іванівна охарактеризувала сценічні твори і кіношедеври митця. "Сама потреба взятися за перо лежить, думаю, у душі розтривоженій. Важко знайти іншу таку спонукальну причину, що змусить людину, щось знаючу, поділитися своїми знаннями з іншими людьми" − писав Шукшин.

Підтвердженням цього є рядки вірша Л.Чебіної «Памяти Василия Макаровича Шукшина», який народився саме у такій «розтривоженій» душі:

«…Его звезда мне светит ярко в душу,

Я по нему сверяю жизнь свою…»

З якою натхненністю і самопереживанням звучали з вуст Чебіної рядки з творів Василя Макаровича. Сам Шукшин зізнавався: "Мені цікавіше всього досліджувати характер людини-недогматика, людини, не посадженої на науку поводження. Така людина імпульсивна, піддається поривам, а отже, украй природна. Але в неї завжди розумна душа". Герої письменника дійсно імпульсивні і вкрай природні в силу внутрішніх моральних понять, може ними самими ще не усвідомлених. У них загострена реакція на приниження людини людиною. Ця реакція здобуває самі різні форми. Веде іноді до самих несподіваних результатів.

Учасники вечора також наводили відомі їм біографічні нюанси і коментували його твори, ділячись своїм розумінням глибин текстів. У народності мистецтва цього письменника укладені пояснення феноменальності його дарування, його природності, високої простоти й артистизму.

Причому, виступи і коментарі мали музичний супровід. Звучала музика з кінофільмів, які поставив Шукшин, і музика, що відповідала настрою його творів.

Масовий захід пройшов дійсно масово у дружній, можна сказати, домашній атмосфері. Приємним є і той факт, що на цьому літературному вечорі його учасники, які ще не були знайомі між собою, отримали нових друзів і цікавих співрозмовників.

Мистецтво повинне учити добру. Шукшин у здатності чистого людського серця до добра бачив саме дороге багатство. "Якщо ми чим-небудь сильні і по-справжньому розумні, так це в доброму вчинку", − ці слова Василя Макаровича підтверджують, що мистецтво повинне учити добру.

Кiлькiсть переглядiв: 30