• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Події
  • 2015
  • «Афганістан – мій біль, моя пекуча пам'ять»

Підуть у небуття епохи лютих війн,

Затягнуться поранення рубцями,

Та сльози вдів, сиріт і матерів

Пектимуть нам, як невигойні рани.

К.Оборін, старший лейтенант, воїн-інтернаціоліст

Афганістан… Уже 26 років у нашій свідомості прописалося це слово не як географічна назва далекої мусульманської країни, а як синонім людського лиха, справжнього людського пекла. Налічується майже 220 тисяч ветеранів-інтернаціоналістів, які за радянських часів брали участь у війнах та військово-політичних операціях у 26 країнах світу. Багато з них відзначено бойовими орденами і медалями, а також державними нагородами за плідну працю в мирний час.

Та найжорстокішою була військово-політична спецоперація СРСР в Республіці Афганістан, яка тривала понад дев'ять років.

Через її горнило пройшли понад 160 тисяч наших співвітчизників. З них 3360 не повернулися додому, 8 тисяч було поранено, 3500 стали інвалідами. Вже у мирному житті від ран і хвороб пішло з життя більше воїнів-інтернаціоналістів, аніж загинуло у тому воєнному лихолітті.

Щорічно 15 лютого Україна вшановує учасників бойових дій на території інших держав, а також річницю виведення радянських військ з Афганістану. Тому у цей день українці за доброю традицією вшановують не лише ветеранів молодшого покоління, але й схиляють голови перед світлою пам'яттю співвітчизників, які загинули в зарубіжних війнах і конфліктах.

13 лютого 2015 року методисти Броварської районної бібліотеки разом з учителями та учнями 8-Б класу Броварської ЗОШ І-ІІІст. №6 підготували й провели урок мужності та патріотизму «Афганістан – мій біль, моя пекуча пам'ять». На зустріч із старшокласниками школи було запрошено полковника у відставці, учасника бойових дій в Афганістані, військового історика, літописця та дослідника історії України Ігоря Васильовича Чичканя. Цю мужню і скромну людину з десятками нагород та фронтовими споминами тепло зустріли діти у стінах рідної школи.

Щоб зрозуміти трагізм будь-якої війни, потрібно хоч трохи знати про її передумови. Саме з причин виникнення міжнародного воєнного конфлікту розпочав свій виступ І.В.Чичкань. Детально та цікаво розповідав він про неоголошену війну без правил та кордонів, засуджував радянських «політиканів» за прийняття безвідповідального рішення та приховування правди від суспільства, з душевним болем та трепетом згадував про своїх загиблих побратимів, захоплювався їхнім героїзмом та готовністю до самопожертви заради Батьківщини, співчував згорьованим матерям та вдовам тих, хто не повернувся додому і назавжди залишився лежати у гарячих пісках чужої країни.

«Молоді люди йшли туди не за орденами і медалями – вони свято вірили, що виконують свій інтернаціональний обов'язок. Вони вірили, що несуть визволення приниженим, поневоленим, що йдуть не вбивати, а захищати. Дуже легко війну розпочати, і дуже важко її закінчити. Але ніхто і ніщо не має бути забутим, аби не забути – треба пам'ятати, а щоб пам'ятати – треба знати», - завершив свій виступ схвильований ветеран.

Згадавши загиблих земляків –Олександра Білана (м.Бровари), Сергія Кримця (с.Богданівка), Олександра Савченка (с.Літки), Сергія Басова (с.Красилівка) - присутні вшанували усіх полеглих співвітчизників хвилиною мовчання.

Урочисті і хвилюючі вірші про героїв Афганістану читали діти, лунали «афганські» пісні, демонструвалися відеослайди.

Дуже цікавими і доречними були тематична книжкова виставка та документальний фотостенд, підготовлені бібліотекарями Броварської ЦБС. Чичкань І.В. познайомив учнів із своїми статтями та публікаціями.

Цивільній людині важко уявити скільки терпіння, мужності й мудрості знадобилося тим, хто пройшовши через горнило Афганської війни, залікувавши «оголений нерв», знову зумів жити. Багато, що треба переосмислити, щоб зрозуміти покоління молодших ветеранів, навчених війною цінувати дружбу, порядність, взаємодопомогу і саме життя як найцінніше.

Сьогодні чимало афганців воюють на сході нашої України, чесно виконуючи свій громадянський обов'язок. Вони знову відчувають тягар і біль цієї неоголошеної війни.

Безмежна вдячність вам і низький уклін!

Кiлькiсть переглядiв: 28