• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Події
  • 2013
  • Тварини та рослини в побуті та звичаях українців

І знову зустріч…

«Тварини та рослини в побуті та звичаях українців» - такою темою було нинішнє засідання любительського клубу «Неопалима купина», що діє при центральній районні бібліотеці. Голова клубу, бібліотекар центральної районної бібліотеки Світлана Леонідівна Сидоренко, у своєму виступі звернула увагу на те, що здавна поряд з людиною жили свійські тварини, приручені нею для господарства.

Протягом віків склалася ціла система звичаїв, пов’язаних з утриманням та купівлею тварин. При переселенні сім'ї в нову хату існував звичай першою впускати до хати кішку, яка була символом сімейного затишку.

Добрим другом людини здавна вважався кінь. Він був найпершим помічником у господарстві. У давніх слов’ян була навіть клятва, що протягом століть збереглась, як найсвятіше: «Клянусь конем!». Священними тваринами на Русі вважалися кінь, корова, бугай, вівці, свині. Тотемом одного з стародавніх племен можна вважати козу, мабуть це було пастуше плем’я. Обряд водіння «кози» зберігся у новорічних колядках до наших днів. Це священне дійство справляє глибоке враження на учасників обряду. Воно символізувало воскресіння кози тотему, тобто предка народу після смерті.

Поруч з людиною з давніх-давен жив собака, який вірно служив своєму господарю, охороняв хату, подвір’я, отару, тощо. Тому собака став символом вірності та відданості своєму господарю, захисником господарства. Ще за доби Трипільської культури собака був наділений культовими функціями – охоронець рослин (саме таким він зображується на трипільських глечиках).

Про те, що світ тварин тісно взаємодіє зі світом рослин, відмітила в своїй розповіді Ковальчук Валентина Миколаївна – завідуюча відділом обслуговування центральної районної бібліотеки. Світ рослин життєво необхідний людині. Протягом тисячоліть багато рослин використовуються у різноманітніших сферах господарської діяльності, є незамінними продуктами харчування, цілющими та оздоровчими засобами.

Рослинні мотиви та образи широко представлені і в українському фольклорі. Майже в усіх жанрах усної словесності рослинна символіка є символом святості, чистоти, привязності.

Барвінок – вічнозелена трав’яниста рослина, листя якої зберігає зелений колір навіть під снігом. Живучість і витривалість барвінку, краса його цвіту оспівані в багатьох народних піснях. В українському фольклорі - це символ людяності, кохання та шлюбу.

Горох в українському фольклорі є символом сліз, про що навіть існує приказка «Сльози, як горох, котяться»; з ним пов’язували нещастя, біду. Тому в деяких районах хлопці й підлітки, що ходили на Новий рік по хатах, не домішували горох до хлібних зерен, якими посівали.

Калина постає в українському фольклорі одним із найулюбленіших поетичних образів. Поряд із барвінком калина широко використовується у народній обрядовості, зокрема, весільній: китицями калини прикрашали весільний коровай, калиновим цвітом чи ягодами оздоблювали гільце.

М’ята широко використовується в народній медицині, займає почесне місце в народних піснях та обрядах. Як і калина, м’ята є символом дівочої краси. М’ята відігравала важливу роль у весільній обрядовості. За традицією, вінок для молодої та вінки для дружок плели з м’яти, барвінку й рути.

Тепло й задушевно учасники клубу та гості обмінялися своїми думками, розповіли про своє бачення шляхів наближення до наших українських витоків.

Запрошуємо всіх бажаючих долучитись до народних джерел, стати членами нашого клубу.

Член клубу, Корепанова Л.В.

Кiлькiсть переглядiв: 183